Девіз: Нажити багато грошей...

«Нажити багато грошей – хоробрість, зберегти їх – мудрість, а уміло витратити їх – мистецтво»

Видатні бізнесмени

Стів Джобс – людини, що прославилась корпорацією Apple

Ця людина, що стала легендою, буквально увірвалась в світ сучасних технологій і зміг завоювати його своїми інноваційними рішеннями, відчайдушною сміливістю і абсолютною впевненістю в своїх силах. У вас є прекрасна можливість ознайомитися на нашому сайті з інформацією про біографію легендарного Стіва ДжобсаУ ній з усіма подробицями розповідається про те, як він починав свій життєвий шлях з простої збірки комп’ютерів до періоду, коли прийшла йому в голову бізнес ідея допомогла створити йому власну корпорацію, оцінену в десятки мільярдів доларів, про всі  його злети й падіння.
Освіта у Стіва Джобса середня, були спроби здобути вищу освіту, але постійна нестача грошей на все, в тому числі і на навчання, змусила його покинути навчання вже через півроку. Коли Стівену виповнилося 20 років, вони разом зі Стівом Возняком організували свою компанію Apple. На те щоб випускати комп’ютери у хлопців теж не було коштів, тому вони були змушені продавати своє майно. Виручені гроші дозволили налагодити випуск і продаж їх перших комп’ютерів. У будь-якій справі між конкурентами ведеться запекла боротьба і саме результатом такої боротьби і став комп’ютер, який став згодом не просто виробничо-обчислювальною машиною, а представником особистої техніки. Успіх прийшов практично відразу і, вже  через роки, реальна бізнес ідея дозволила компанії мати штат з кількох тисяч людей, а самій фірмі стати мільярдером.
12 правил успіху від Стіва Джобса:
1. Потрібно любити справу, якою займаєшся. Знайшовши своє справжнє покликання, людина може весь світ змінити на краще. Хто знає, може ідея домашнього бізнесу і вас зробить знаменитим.
2. Намагайся виділитися із загальної сірої маси, будь не схожим на інших. Щоб досягти чогось у житті потрібно мислити нестандартно.
3. Будь середня бізнес ідея, на яку навіть не звернуть уваги інші, може стати відкриттям року. Яким би справою ти не зайнявся, завжди намагайся зробити його якомога краще, старайся у всьому бути досконалим.
4. Прийшовши на роботу в будь-яку з компаній або створивши свою, першим же ділом склади список як сильних, і слабких сторін своїх особисто і компанії в цілому.
5. Не бійся чинити так, як підказує тобі твоя інтуїція, будь заповзятливим. Будь-яка нова ідея малого бізнесу вимагає рішучих дій, тому тобі потрібно зробити свого роду великий прорив для втілення цієї ідеї. Зробити перший крок – це найважче, але ти вір в успіх і будь готовий до успіху.
6. Всі самі великі люди починали колись з чогось малого.Потрібно зосередитися на досягненні однієї мети, не беручись за безліч справ відразу. Починаючи з найпростіших ідей, поступово переходь до більш серйозних. І постійно уявляй своє райдужне майбутнє!
7. Займаючись своєю улюбленою справою потрібно не просто любити його, а намагатися виділитися серед інших, стати лідером. Яким би справою ти не займався, твоя технологія повинна бути найбільш передовою, навіть якщо крім тебе ніхто її не використовує. Хай тебе це не бентежить – стань першовідкривачем, зробивши цю технологію стандартом галузі.
8. Потрібно концентруватися на досягненні позитивного результату, звертаючи особливу увагу на дизайн.
9. Для досягнення успіху в просуванні товару обов’язково прислухайся до думки споживачів, кожен з них може сказати що-небудь корисне.
10. Твоя ідея малого бізнесу повинна відрізнятися від інших інноваціями. Не берись одразу за втілення кількох ідей, концентрує свою увагу тільки на важливих.
11. Вчися на помилках, без них точно не обійтися. Якщо ти бачиш, що робиш помилку, краще відразу це визнати.

12. Постійно вчись – завжди є щось нове, чого ти ще не знаєш. Вчитися потрібно у всіх – конкурентів, покупців, партнерів

Ісак Зінгер
Ісак Зінгер народився 1821 році в штаті Нью-Йорк (США) в сімї майстра по ремонту возів. В дванадцять років втік з дому, хлопчик спочатку працював помічником механіка, а потім вступив в театральну трупу. В двадцять років Зінгер влаштувався на деревообробну фабрику. Природний талант і вміння , отримані в дитинстві, дозволили йому вдосконалити деревообробний станок. Винахід приніс деяку суму грошей, а незабаром Ісак познайомився з власником видавництва Джорджем Зібером. Разом вони відправились в Бостон і орендували приміщення в майстерні Оріона Фелпса, який виготовляв швейні машинки. Підприємці збирались продавати деревообробні станки, але цей бізнес не приніс їм успіху. Грошей залишалось всього близько 40 доларів і необхідно було щось швиденько придумати.
Ідея прийшла Зінгеру – він вдосконалив швейну машинку Фелпса, перевівши човник в горизонтальне положення, так що нитка перестала путатись, і доробив машинку ще декількома винаходами. Таким чином Зінгер створив принципово нову ножну швейну машинку.
Втрьох – Зінгер, Зібер і Фелпс – підприємці відкрили підприємство по виробництву швейних машинок. Перше замовлення на тридцять машинок майже відразу. Споживачами компанії стали швейні фабрики, тому що швейні машинки коштували досить дорого. Незважаючи на це фірма почала розширювати виробництво.
Незабаром Фелпс і Зібер продали свої частки в компанії юристу Едварду Кларку, який не тільки вклав в фірму свої заощадження, але й став консультувати і страхувати від помилок свого компаньйона, навчання якого залишало бажати кращого.
Саме Кларку прийшла в голову ідея продавати швейні машинки в розстрочку, що значно розширило ринок збуту. Тепер не тільки фабрики, але й окремі громадяни стали покупцями машинок «Зінгер».
Великі партії продукції стали відправлятися на експорт. Величезні гроші компанія витрачала на рекламу, яка дозволяла збільшити об’єми реалізації. Собівартість швейних машин  знизилась. Підприємство продовжувало набирати оберти. В багатьох містах США відкривались фабрики по виробництву швейних машинок.
В 1875 році винахідник швейної машинки «Зінгер» помер, і Кларк один продовжував керувати компанією, обороти якої продовжували рости. В 1891 році підприємствами «Зінгер» було випущено 500 тисяч машинок. Корпорація мала багато філіалів по всьому світу.
Компанія зберігає свої позиції і в наші дні, випускаючи крім швейних машин електроприлади, двигуни, меблі, військову і космічну техніку.


                                                                      Генрі Форд

Генрі Форд (30 липня 1863 -  7 квітня 1947) Американський інженер, промисловець, винахідник. Один із засновників автомобільної промисловості США, засновник “Форд мотор компані” (Ford Motor Company), організатор поточно-конвеєрного виробництва.
Генрі Форд народився 30 липня 1863 року в
   родині  мічиганського фермера, емігранта з Ірландії. Батько був незадоволений ним,  вважаючи ледарем, - син поводився як принц, випадково потрапивши на ферму. Все, що йому веліли, Генрі робив з небажанням. Він ненавидів курей і корів,  терпіти    не  міг молока. «Уже в ранній юності я  думав, що багато чого можна робити інакше — яким-небудь іншим способом». Наприклад, він, Генрі, щоранку повинен підніматися по крутих сходах, несучи цебра з водою. Навіщо робити це щодня, якщо можна всього-на-всього прокласти під землею два метри водопровідних труб?

Коли синові виповнилося дванадцять, батько подарував йому кишеньковий годинник. Той не стерпів — під
тяг викруткою кришку, і його очам відкрилося щось чудесне. Частини механізму взаємодіяли  між  собою, одне коліща рухало інше, кожний гвинтик тут був важливий.  Розібравши і зібравши годинник, хлопчик довго міркував. Що є   світ, як не один великий механізм? Один рух породжується іншим, все має свої важелі. Щоб добитися успіху, треба тільки знати,  на які важелі натискати. Генрі швидко навчився ремонтувати годинники і якийсь час навіть підробляв, об'їжджаючи околишні ферми й беручи в ремонт хронометри, що зупинилися. Другим потрясінням    стала зустріч із локомобілем. Генрі з батьком верталися на возі з міста, коли їм зустрілася величезна самохідна машина. Обігнавши   віз і злякавши коней, шипляче чудовисько промчалося повз. У цей момент Генрі віддав би пів життя, щоб бути там, у кабінці шофера.
В 15 років Форд залишив заняття в школі й вночі пішки, нікому нічого не сказавши, пішов у Детройт: він нізащо не стане фермером, як того бажає батько.
На заводі, куди він
 влаштувався, робили вагони для конки. Тут він  довго не протримався. Форду досить було тільки доторкнутися до зламаного механізму, щоб зрозуміти, у чому несправність. Обдарованому новачкові стали заздрити інші робітники. Вони  робили все, щоб вижити вискочку із заводу, і це їм вдалося – Форд був звільнений.  Пізніше Генрі влаштувався на суднобудівний завод братів Флауер. А ночами він підробляв лагодженням годинників, щоб було чим платити за кімнату.

А Вільям Форд тим часом
 вирішив  зробити останню спробу повернути сина до фермерської справи: запропонував 40 акрів землі з умовою, що той більше ніколи у своєму житті не вимовить слово «машина». Зненацька Генрі відповів згодою. Батько залишився задоволений, син теж. Легковірний Вільям і не підозрював, що син просто дурить його. Для Генрі цей випадок послужив уроком: прагнеш стати королем — будь готовий збрехати.

Незабаром Генрі
 Форд задумав одружитися. Клара Брайант була молодше його на три роки. Вони познайомилися  на сільських танцях. Форд був блискучим танцюристом і вразив  дівчину тим, що показав їй свої кишенькові годинники й заявив, що зробив їхній сам. Їх зв'язувало багато чого — також як і Генрі, Клара народилася в родині фермера, не гребувала ніякою роботою. Батьки дівчини — люди набожні й строгі, звичайно, не віддали б її за парубка без гроша за душею, без землі та будинку. Побудувавши нашвидку на своїй ділянці затишний будиночок, Генрі поселився в ньому з молодою дружиною. Через багато років автомобільний монарх скаже: «Моя дружина  вірила в мій успіх ще міцніше, ніж я.  Такою вона була завжди». Клара могла годинами слухати міркування чоловіка про ідею створення саморушного екіпажа. Протягом довгого сімейного життя вона завжди вміла зберігати елегантний баланс — цікавилася справами чоловіка, але ніколи не втручалася в них.
Час ішов.
 І  одного разу Форд-старший виявив затишний будиночок молодят покинутим — Генрі із Кларою несподівано переїхали в Детройт, де Форд поступив працювати в електричну компанію інженером.
У
   листопаді 1893 року Клара подарувала Форду сина.  Хлопчика   н азвали Едсел.
У
  тому  ж році в сараї за двоквартирним будинком, де він жив із дружиною Кларою, Форд закінчив будівництво свого першого експериментального автомобіля. Винахідник  пропрацював дві доби без відпочинку та сну і о другій годині ночі 4 червня прийшов повідомити свою дружину, що машина готова й він зараз збирається її випробувати. Названий «Квадрициклом», що й важить усього п'ятсот фунтів, автомобіль пересувався на чотирьох велосипедних шинах.
І в тому ж 1893 року Форд стає головним інженером
 Едісонівської компанії, що спеціалізувався на освітленні Детройта, а потім – в 1899 році – головним інженером Детройтської автомобільної компанії. Але через якийсь час там стали помічати, що Форд усі свої розумові і  фізичні сили витрачає на бензиновий візок, а зовсім не на роботу в офісі. Генрі запропонували зайняти керівну посаду з умовою, що він кине свій винахід. Форд коливався. Доводи розуму були такі: родину треба утримувати, заощаджень немає — все  пішло на будівлю візка. Клара, бачачи його коливання, сказала, що, як би Генрі не зробив, вона схвалить його рішення . Звільнившись, Форд прийнявся «продавати себе». Він шукав заможних компаньйонів, адже в самого Генрі грошей, як таких, не було, і у своєму новому  підприємстві він відводив собі роль постачальника ідей. Але ідеї ці купувати ніхто не хотів. Зрештою,  після того, як Генрі прокотив одного бізнесмена-детройтца на своєму візку зі скаженою швидкістю, він дав згоду попрацювати з винахідником. «Детройт Автомобайл Компані» проіснувала недовго. «На автомобілі не було попиту, як не буває його ні на один новий товар. Я покинув  свій пост, вирішивши більше ніколи не займати залежного положення», — згадував Форд. І знову почалася «торгівля ідеями», пошук компаньйонів. Відмови сипалися на нього як з рогу достатку, з однієї контори його ледве не вивели силою. Нарешті, в 1903 році була зареєстрована «Форд Мотор Компані». Генрі став головним керуючим. Будучи сам механіком-самоучкою, Форд охоче наймав  таких же самородків на завод: «Фахівці так розумні й досвідчені, що в точності знають, чому не можна зробити того-то й того-то ,  вони скрізь бачать межі й перешкоди. Якби я хотів знищити конкурентів, то надав би їм полчища фахівців». Автомобільний король так і не навчився за все своє життя читати креслення: інженери просто робили для  боса дерев'яний макет і віддавали йому на розсуд.

В 1905 фінансові партнери Форда не погодилися з його наміром випускати дешеві автомобілі, тому що попитом користувалися дорогі моделі, власник основного пакета акцій Олександр Малколмсон продав свою частку Форду, після чого Генрі Форд став власником контрольного пакета і президентом компанії (він був президентом компанії в 1905 - 1919 і в 1943 - 1945).

Справжнім тріумфом Форда стало впровадження моделі “Т”, що означало зміну всіх орієнтирів
 у концепції автомобілебудування. Він створював її як скульптор, відтинаючи все зайве, створював не розкішну іграшку для обраних, а доступний за ціною товар для тисяч і тисяч “середніх американців”.  Успіх перевершив всі очікування. За роки виробництва моделі “Т” було продано понад 15 млн. штук автомобілів, які легко завоювали споживчий ринок.

Масове виробництво зажадало стандартизації й уніфікації всіх технологічних процесів. “Терор машини” – так Форд характеризував впроваджену ним систему керування. Чітка система контролю та планування, конвеєрне виробництво, безперервні технологічні ланцюжки –
 усе це сприяло тому, що імперія Форда працювала в режимі автомата.

Форд першим установив на своїх підприємствах мінімальний рівень заробітної плати і 8-годинний робочий день. Однак, ідучи на поліпшення
 соціального стану працюючих, Форд віддавав перевагу робити це винятково за власною ініціативою. Тому надалі він завзято ігнорував тиск профспілок, що зрештою привело до  затяжного конфлікту з ними в 1937-1941 рр. На його заводах було створена  соціологічна служба з штатом 60 чоловік, що в той час було великим новаторством.

Форд був буквально помішаний на
 дієті та здоровому способі життя, захоплювався історією американської культури. Однак його суспільна діяльність, круїз миру під час першої світової війни, спроба стати сенатором – носила переважно скандальний характер.

Увірувавши у власну геніальність,
 Форд почав втрачати гнучкість і чуття новатора. В 30-і роки відбулися серйозні зміни в споживчому попиті, а Форд, відданий  своїй колишній концепції, їх не врахував. У  результаті провідні позиції в автомобілебудуванні довелося поступитися іншій великій компанії – “Дженерал моторз”.

У вересні 1945 року Форд передав керівництво компанією (до цього, що формально належала його єдиному синові Едселю) своєму онукові й тезці Генрі Форду 2 і відійшов від справ. Через 2 роки – 7
 квітня 1947 року – у віці 83 років Форд помер.


 Білл Гейтс
 
Вільям Генрі Гейтс III  – видатний бізнесмен, комп'ютерний магнат, засновник і власник корпорації Microsoft. Він любить машини, моторні човни, гру в покер і бридж.
Він азартний у роботі до маніакальності, і пристрасть до змагання захоплює його більше грошей. Він ніколи не їв вдома, тому що не хотів гаяти час на готування їжі.

Білл Гейтс народився 28 жовтня 1955 року в Сіетлі, штат Вашингтон, США. Його прадід був мером, дід – віце-президентом національного банку, батько – відомим адвокатом.
У дитинстві Білл був болісно соромливий і нетовариський, його не цікавили ігри однолітків, що природно викликало занепокоєння батьків - кажуть, вони навіть водили його до фахівців. Досвідчений психолог, що перевіряв хлопчика, побачив за беззахисністю сильний характер і сказав його матері, що змінити сина вона не зможе. Єдиний вихід – пристосуватися їй самій.
В одинадцять років Гейтс жагуче бажав виграти поїздку в ресторан «Сіетл Спейс Нідл», яка була призом в організованому місцевим пастором конкурсі. Для цього треба було вивчити «Нагорну проповідь», яка містила в собі три глави Євангелія від Матфея. Згідно з біографами, Гейтс виклав проповідь бездоганно. Пізніше він скаже: «Я можу зробити все, до чого прикладу свій інтелект». За словами Эн Стефенс, вчительки із середньої школи, Гейтс одного разу дослівно відтворив трьохсторінковий монолог з п'єси Джеймса Фарбера, пробігши його очима один раз.
Незважаючи на унікальні здібності в математиці й логіці, Білл Гейтс не проявляв лідерських якостей, властивих його батькам. Вони й припустити не могли, що їх син стане справжньою “акулою” світового бізнесу.
Допитливий і тямущий, Білл нудьгував у звичайній початковій школі. Батьки зрозуміли, що здібностям їх сина відповідає тільки привілейована освіта, і перевели його в приватну школу Лейксайд.
Уже через рік Білл створив першу комп'ютерну програму. В 15 років він написав програму для
регулювання вуличного руху і заробив на цьому проекті 20000 доларів. А в 17 він одержав пропозицію на написання програмного пакета по розподілу енергії Боневільської греблі.
Слідуючи сімейній традиції, в 1973 році Білл Гейтс вступив у Гарвард вчитися на адвоката, але він був все ще такий же замкнений і нетовариський, що абсолютно не підходило для обраної професії. Він рідко відвідував студентські вечірки, за винятком тих, що проходили в його близького друга Стіва Балмера, який у майбутньому стане президентом Microsoft. Навчання йшло своїм ходом, але азарту він не почував. Він залишався помішаним на комп'ютерах «блідим юнаком з палаючим поглядом».
Старий приятель Пол Ален переконував його, що треба б відкрити власну фірму програмного забезпечення, але Білл не зважувався кинути навчання. Все змінилося, коли Ален на шляху до друга купив січневий номер журналу «Популярна електроніка» за 1975 рік. Там на обкладинці була картинка «Альтаіра-8800», першого комп'ютера для масового користування. З журналом у руках він увірвався до Білла: друзі зрозуміли, що їм представився шанс. Ринок домашніх комп'ютерів народжувався на очах, і напередодні прийдешнього буму терміново було потрібно програмне забезпечення для цих домашніх машин. Гейтс відразу подзвонив в MITS, компанію, що створила «Альтаір», і сказав, що в них з Полом є BASIC, мова програмування, яку можна використовувати на цьому комп'ютері. Вони блефували – у них у той момент не було нічого. MITS зацікавилася пропозицією, і Гейтсу з Аленом довелося в скаженому темпі працювати, створюючи програмний код і перевіряючи його на інших комп'ютерах.
Вони вперше доторкнулися до «Альтаїра» у день презентації свого BASIC. За всіма законами, блеф повинен був закінчитися невдачею. Але комп'ютер сприйняв програму як рідну, і MITS відразу захотіла купити права на неї. Саме в цей день, по переконанню Гейтса, з'явився ринок «софта», комп'ютерного програмного забезпечення. Народилася компанія Micro-Soft (дефіс вони забрали пізніше), куди Білл і Пол найняли на роботу своїх шкільних друзів.
Перші п'ять замовників Microsoft збанкротували, але хлопці не зневірялися і в 1979 році повернулися в Сіетл. У тому році Білл Гейтс був відрахований з університету за прогули та неуспішність, але цей факт не сильно засмутив горе-студента, оскільки йому поступила пропозиція від IBM створити операційну систему для першого у світі персонального комп'ютера.
Білл Гейтс придбав систему QDOS (Quick and Dirty Operating System) за $50.000, змінив назву на MS-DOS і продав ліцензію IBM. Виручені гроші дозволили Microsoft працювати протягом декількох років. Презентація нового комп'ютера IBM із програмним забезпеченням Microsoft створила справжню сенсацію на ринку. Багато компаній почали звертатися до Microsoft за ліцензією. Microsoft продовжував захоплювати світовий ринок, випустивши програми Microsoft Word і Microsoft Excel. Завдяки компанії Corbis, що входила в корпорацію Microsoft, Білл Гейтс одержав величезну фото-картотеку Бетмана та інших фотографів. Фотографії використовувалися для розсилання в електронному виді.
В 1986 році акції Microsoft уперше продавалися на біржі, і Білл Гейтс відразу став казковим багатієм. Гігабайти перетворилися в мільярди доларів. Навчаючись у Гарварді, він самовпевнено сказав одному професорові, що стане мільйонером у тридцять років. Насправді він став мільярдером – у тридцять один рік.
Наступного року Microsoft представила на ринку першу версію Windows, і вже в 1993 році загальний обсяг продаж Windows за місяць перевищив один мільйон. В 1995 році з'явилися Windows95, і за два тижні було продано сім мільйонів копій.
Програмне забезпечення Microsoft стало настільки широко використовуваним, що компанія потрапила в поле зору американського антимонопольного комітету, який кілька раз намагався ініціювати справу по примусовому дробленню монополії Білла Гейтса.
Білл Гейтс, сама багата людина у світі, був, мабуть, і самим завидним нареченим. Але в 1994 році він одружився на Мелінді Френч, менеджерові Microsoft, від якої в нього народилося троє дітей. Цікаво, що відповідно до заповіту Гейтса, кожний з його трьох дітей одержує тільки $10 млн., решта - у благодійний фонд.


Роберт Кіосакі

Народився Роберт Кіосакі в 1947 році 7 квітня в прибережному місті Хіло, головному порту острова Гаваї. Його батьки були 4-м поколінням вихідців з Японії, що живуть в США. Соціальний статус сім'ї був досить високий - тямущий хлопчик ріс у сім'ї педагогів. Роберт отримав можливість навчатися в кращій місцевій школі, де з дитинства спілкувався з дітьми із забезпечених сімей.
Його батько, доктор філософії Ральф Кійосакі, займав пост міністра освіти в штаті Гаваї. Так за що ж Роберт Кіосакі назве його згодом «бідним татом»? І хто такий «багатий тато»?
Коли Роберту було 9 років, він познайомився з батьком свого друга Майка, у якого і почав брати уроки з фінансового освіти, і, за його власним визнанням, продовжував вчитися і наступні 30 років. Саме його, за великий внесок у своє становлення, і назве Роберт «багатим татом».
Про різницю в світоглядах і підході до грошей цих чоловіків, які стали головними вчителями в житті Кійосакі, він згадує так:
Пан Кійосакі переконаний, що головні уроки ми отримуємо у своїх батьків. «А що може бідна людина розповісти дитині про гроші? Він просто говорить: «Добре вчися і добре працюй».
Саме автобіографічна історія Роберта, покладена в основу книги «Багатий тато, бідний тато», і приносить Кійосакі справжню популярність. Його перша книга про двох батьків протягом 5 років займала вищі рядки в рейтингу бестселерів газети «The New York Times». Попит на подібну літературу виявився величезним, книга розійшлася в кількості більше 11 мільйонів екземплярів.
Про це варто задуматися, адже саме ваше мислення визначає те, яких висот ви зможете досягти в житті. І, напевно, важко буде навчити дітей бути процвітаючими людьми, якщо у своєму власному житті ви не досягли висот.
«Багатий тато» щедро постачав Роберта корисними порадами щодо грошей. Що це були за поради? Про це можна дізнатися з самої книги, а ми повернемося до біографії Роберта.
Закінчивши середню школу, Роберт їде Нью-Йорк. У цьому мегаполісі Кійосакі вступає до Академії Торгового Флоту, і після її закінчення в 1969 році знаходить роботу на торговому судні. Після подорожей по світу, Кійосакі несподівано приймає рішення вступити до Корпус морської піхоти США. Він не боятися крутих життєвих поворотів, оскільки переконаний:
На службі у військово-морських силах США він потрапляє до В'єтнаму, де зарекомендував  себе хорошим офіцером. За свою відданість батьківщині і відмінну службу пілотом бойового вертольота Роберт Кіосакі удостоюється медалі ВПС США.
У 1975 році Кійосакі залишає службу і, бажаючи навчитися торгувати, влаштовується агентом в компанію «Xerox». Вже через 2 роки він залишає найману працю і засновує свою компанію, що займається торгівлею нейлоновими гаманцями. Ці продукти були відмінним початком ділової кар'єри Роберта, і принесли йому певний дохід на перших порах.
Однак потім бізнес був не таким успішним, і, за визнанням самого Кійосакі, у той час він, як і інші бізнесмени, допускав прикрі помилки. Ймовірно, це і спонукає його написати серію книг, присвячених фінансовій освіті і дозволяють «не наступати на знайомі граблі».
Заробивши початковий капітал , Кійосакі прагне правильно інвестувати свої заощадження . Подальшим кроком на шляху до мільйонів стає ліцензований випуск футболок для рокерів. Це справа стає більш успішним, ніж попереднє, але все ж не приносить того рівня доходу, про який мріяв заповзятливий Роберт.
Гра на фондових ринках і не завжди грамотне інвестування призводить до втрати коштів. Але саме мислення багатої і успішної людини, так само як і його підхід до життєвих невдач, не дозволяє Роберту Кіосакі опустити руки, оскільки, він упевнений, існує велика різниця між бідністю і банкрутством.
Тому Роберт Кіосакі не здається, а шукає нові шляхи досягнення фінансової незалежності. Слова «нереально» і «нездійсненно» просто відсутні в його лексиконі.
І Роберт наполегливо трудиться, і поступово завойовує собі комфортне місце під сонцем. Спочатку Кійосакі починає вести семінар «Гроші і Ви», а потім в 1985 році «вихователь мільйонерів», як називають Роберта, спільно з Шерон Лектер створює освітню компанію «Rich Dad` s Organization »(« Компанія багатого тата »).
Сьогодні Роберт - успішний фінансовий консультант. Він вчить людей правильно і розумно розпоряджатися своїми доходами , щоб здобути фінансову незалежність.Він не втомлюється повторювати, що повірити в успіх ви повинні перш за все самі, і тільки потім вже світ повірить вам.
У 1985 році Кійосакі одружується на Кім, дослідному інвесторі і підприємця. Дружина не тільки стає супутником життя Кійосакі, але і партнером по бізнесу, розділяючи з ним його мрії та прагнення. З 1994 року пара проживає в столиці штату Арізона, місті Феніксі.
Роберт Кіосакі є автором більше 15 популярних книг, які розійшлися в кількості більше 26 млн. примірників. У співавторстві зі своєю сестрою Емі, буддійської черницею, Роберт пише книгу «Багатий брат, багата сестра». Всі книги Кійосакі добре мотивують і викликають бажання діяти і покращувати своє життя.
Безумовно, вони написані не для розніжених романтичних осіб. Манера спілкуватися з читачем у Кійосакі сувора:
Можливо, для того, щоб переглянути свої звичні, але не приносять досягнення цілей, погляди і необхідний цей «вольовий стусан»?
Кійосакі підсміюється над невдалими скигліями, які вважають, що світ несправедливий, «погоджуючись» з ними: «Якби він був справедливий, то ви напевно виглядали б, як Джонні Депп, і були багаті, як Білл Гейтс або Уоррен Баффет? ».
Роберт згоден, що «світ за межами курника здається страшним. Там важко з роботою, важко з грошима і зовсім погано з можливостями. Але, запевняю вас, життя за межами курника б'є ключем, сповнена оптимізму та енергії, а можливостей там маса. Вся справа в тому, звідки дивитися - з курника або зовні ».
Отже, геть філософію, що заважає стати багатим! Необхідно переглянути деякі ідеї у вас в голові і замінити їх на більш конструктивні думки:
Часто роботи Кійосакі критикуються. У провину йому ставлять приниження важливості традиційної освіти, такого як школа або ВНЗ. На що Кійосакі відповідає наступне:
«Відмітки мають значення тільки в школі та інститутах. Але потім вашої реальною оцінкою буде те, скільки ви заробляєте ».
В даний час Роберт Кійосакі займається операціями з нерухомістю, але навчання інших людей стоїть у списку пріоритетів на першому місці, адже знання  - це нова валюта сучасного світу.
Роберт зацікавлений не в нескінченному процесі освіти, а саме в результативності свого навчання. Тому він застерігає від бажання лише вчитися, а не діяти. Людей, котрі купують сотий "продукт" і прослуховуючих тисячний тренінг, але так і нічого не роблять, Кійосакі називає «вічними студентами».
Вся діяльність Кійосакі спрямована на пробудження «фінансового генія» людину, яка зможе забезпечити йому гідне життя. Сам Роберт Кіосакі, розкриває таємницю своїх перемог наступними словами: «Секрет успіху - у служінні людям».


Система Роберта Кіосакі
Правило 1. Ви повинні пристрасно хотіти розбагатіти. Невелике, слабеньке бажання не приведе вас до успіху. Ви повинні всією душею зненавидіти бідність, безгрошів'я, і ​​буквально загорітися ідеєю здобути фінансову свободу. Тільки ця пристрасть і внутрішній вогонь здатні привести вас до багатства.
Правило 2. Ви повинні бути твердо впевнені, що гідні багатства і неодмінно досягнете його. Якщо для вас характерні думки типу «Мені ніколи не розбагатіти», «Я не можу дозволити собі дорогі речі», «Треба економити» і т.п. - Ви й не розбагатієте. Щоб стати багатим, треба почати думати як багата людина, а саме: «Я можу робити гроші», «Я можу дозволити собі все що завгодно», і т.п.
Правило 3. Вам необхідно позбутися страху втрати грошей . Щоб розбагатіти - треба постійно вкладати гроші, лише тоді вони будуть працювати на вас. Це ризик, і на цьому шляху неминучі втрати. Більшість людей не можуть розбагатіти саме тому, що занадто важко переживають втрату грошей і бояться цього. Чи готові ви дев'ять разів поспіль зазнати невдачі і втратити гроші, якщо на десятий раз виграєте, і виграш окупить всі ваші втрати? Той, хто сміливо відповідає «так», має шанси на велике багатство.
Правило 4. Вам доведеться скоротити свої витрати, відкласти купівлю предметів розкоші до кращих часів: багата людина спочатку вкладає гроші в інвестиції, в бізнес і лише потім купує щось для себе. Більшість людей надходять саме навпаки: купують дорогі речі, щоб виглядати багатими. Багатьом це вдається, але виглядати багатим - не означає бути багатим: якщо у вас є дорога машина, квартира, заміський будинок, але все це куплено в кредит або на останні гроші і у вас немає вільних коштів, які працювали б на вас, то ви не багаті, а бідні.
Правило 5. Вам треба скорочувати пасиви і нарощувати активи. Пасиви - це все те, що вимагає витрат , не приносячи жодних прибутків: квартира, будинок (якщо ви в ньому живете, а не здаєте в оренду), машина (якщо ви не заробляєте з її допомогою грошей) і т.д. Активи - це все те, що приносить вам гроші: бізнес, інвестиції, нерухомість, що здається внайми, і т.д. Якщо у вас зовсім немає активів або їх занадто мало - ви не розбагатієте.
Правило 6. Ви повинні бути готові піти з роботи за наймом і зайнятися власним бізнесом. Тільки так ви зможете створити непогані активи і заробити достатню кількість грошей для майбутніх інвестицій - адже справжнє багатство створюється лише інвестуванням. Вас не повинно зупиняти відсутність стартового капіталу - згадайте, що ми живемо в інформаційний вік, коли для успішного бізнесу важлива насамперед хороша ідея. Якщо ви в змозі придумати, як зробити щось хороше для великої кількості людей з мінімальними витратами і з максимальним прибутком - у вас є шанси закласти основи успішного бізнесу.
Правило 7. Навіть якщо у вас поки зовсім мало грошей, ви повинні освоїти мистецтво інвестування . Підвищуйте свою фінансову грамотність, вивчайте всі можливі способи вкладення грошей - в пайові інвестиційні фонди, в акції, банки, нерухомість, дорогоцінні метали і т.д. Починайте потроху інвестувати, вчіться отримувати з цих інвестицій швидкий прибуток (наприклад, купуючи і продаючи акції), і з часом за умови розвитку власного бізнесу ви зможете стати досить великим інвестором, щоб продати свій бізнес, відійти від справ і жити лише на доходи від інвестицій . Ось тоді й настане для вас бажана фінансова свобода.
Правило 8. Це правило, може бути, найважливіше: ви повинні дуже любити гроші. Ви повинні постійно думати про них, говорити про них, шукати нові способи їх примноження. Це повинно бути для вас цікавим, захоплюючим заняттям. Якщо вам не дуже цікаво все, що пов'язано з фінансами, - шансів на справжнє велике багатство у вас небагато. В одній зі своїх книг Роберт Кіосакі зізнається, що колись хотів бути льотчиком. Але бізнес, операції з нерухомістю, інвестиції і великі гроші виявилися для нього більш привабливими. А той, чиє справжнє покликання - літати, не відмовиться від нього ні за які мільярди. У самих різних областях діяльності можна зустріти людей, готових займатися улюбленою справою навіть безкоштовно - і хто наважиться назвати з нещасними, навіть якщо вони небагаті? Набути покликання - вже щастя, просто у кожного воно своє. Щоб стати по-справжньому багатим, потрібно мати покликання саме до цього, як і до будь-якого іншій справі. У книгах з фінансової грамотності багато корисних порад, які може застосувати на практиці дійсно будь-яка людина і, можливо, підвищити свій добробут. Але розбагатієте по-справжньому ви лише в тому випадку, якщо гроші воістину стануть
вашим кредо.





Десять порад від Роберта Кіосакі



  • Єдина різниця між багатими і бідними це те, як вони використовують свій час.
  •  Це не про те, скільки грошей вам вдасться заробити, а про те, скільки вдасться зберегти.
  •  Причина того, що настільки багато фінансових консультантів називають себе брокерами в тому, що вони говорять це вам.
  •  Багаті купують активи. У бідних є тільки витрати. А середній клас, купує зобов'язання, думаючи що це активи.
  •  Робота дуже короткострокова, щоб вирішити довгострокові проблеми.
  •  Будьте впевнені, друзі будуть вимагати від вас більше або будуть пояснювати, чому ви не можете це зробити.
  •  Бідний, невдаха, нещасливий і нездоровий це той, хто часто використовує слово «завтра».
  •  Гроші - вид базового ресурсу. Як вода, їжа, повітря і житло вони зачіпають всі, але вчені чомусь вважають гроші, нижче їх соціального статусу
  •  Усередині кожної проблеми лежить можливість
  •  Сьогодні - термін переможців. Завтра - слово невдах.